Кокцидіоз у бройлерів
Що сприяє розвитку кокцидіозу у птиці (кури, бройлери, індики)
Кокцидіоз - одне з найпоширеніших паразитарних захворювань у промисловому та фермерському птахівництві. Його викликають найпростіші (кокцидії), що уражають кишечник, знижують прирости, конверсію корму та підвищують ризик падежу. Найчастіше проблема загострюється там, де є висока щільність посадки, волога підстилка, стрес і недостатня біобезпека. Нижче - ключові фактори, які найчастіше запускають спалах, та практичні кроки, як зменшити ризики.
Висока щільність посадки та змішування вікових груп
Висока щільність на м² і утримання птиці різного віку/продуктивності в одному приміщенні збільшують інфекційний тиск. Чим більше птиці в одному просторі, тим швидше ооцисти (інвазійні форми) накопичуються в середовищі.
Що зробити:
- дотримуватися рекомендованої щільності для кросу/віку;
- по можливості - принцип “все зайшло / все вийшло” без підсадок і змішування партій;
- зонування приміщення та розділення потоків персоналу.
Стрес як тригер зниження імунітету
Стрес (пересадка, перегрупування, різкі зміни температури, шум, погана якість повітря, помилки годівлі) пригнічує імунну відповідь. На цьому фоні кокцидіоз проявляється швидше і важче, а перебіг ускладнюється вторинними інфекціями.
Що зробити:
- уникати різких змін мікроклімату;
- забезпечити стабільний світловий режим;
- коригувати щільність посадки та доступ до годівниць/поїлок;
- працювати зі здоров’ям кишечника через збалансований раціон (білок/клітковина/мінерали).
Підстилка: головне “сховище” ооцист
Підстилка - критичний фактор. Якщо її не контролювати протягом циклу, в ній накопичуються ооцисти, що виділяються з послідом. Волога та тепло сприяють їх “дозріванню”, і коло зараження замикається.
Що зробити:
- тримати підстилку сухою та пухкою (регулярне розпушування, підсипання);
- оперативно прибирати “мокрі зони” під поїлками;
- після циклу - повноцінне очищення/дезінфекція та підготовка приміщення.
Носії та високий інфекційний тиск
Навіть без явних клінічних ознак частина птиці може бути носіями. За високої щільності посадки це створює постійне джерело зараження.
Що зробити:
- система профілактики має бути плановою, а не після спалаху;
- контроль стану посліду, рівномірності росту, споживання корму/води;
- за потреби - лабораторна діагностика оцінки ооцист, дифдіагностика з ентеритами.
Короткі перерви між циклами та слабка санація
Коли між партіями мінімальний простій, зростає шанс, що приміщення не встигли якісно очистити, висушити та продезінфікувати. Це один з частих факторів повторних спалахів.
Що зробити:
- планувати технологічну паузу на очищення → миття → сушіння → дезінфекцію;
- контролювати ефективність санації (в т.ч. по “мокрих” ділянках і важкодоступних зонах).
Невідповідний мікроклімат: вологість, вентиляція, температура
Надмірна вологість, погана вентиляція та коливання температури погіршують стан слизових, підвищують вологість підстилки й послаблюють птицю. Це впливає не лише на кокцидіоз, а й на загальну захворюваність.
Що зробити:
- забезпечити стабільний повітрообмін без протягів;
- контролювати вологість, аміак, пил;
- працювати над рівномірністю температури по всій площі пташника.
Відкриті системи напування та “мокрі лінії”
Відкриті поїлки часто спричиняють переливи: вода потрапляє в підстилку, формуючи мокрі зони - ідеальні умови для кокцидій.
Що зробити:
- переходити на системи, що зменшують проливи (наприклад, правильно налаштовані ніпельні лінії);
- регулярно перевіряти висоту, тиск, справність клапанів;
- локально замінювати підстилку під лініями напування.
Висока температура → менше корму → менше профілактичних добавок
За перегріву птиця часто зменшує споживання корму. Якщо профілактика кокцидіозу “прив’язана” до корму (кокцидіостатики/програми годівлі), фактичне надходження може бути недостатнім.
Що зробити:
- не допускати перегріву (вентиляція, охолодження, щільність посадки);
- контролювати фактичне споживання корму та рівномірність по секціях;
- узгоджувати схему профілактики з ветеринаром/технологом під умови ферми.
Супутні інвазії та інфекції
Аскариди та інші паразити, а також бактеріальні/вірусні хвороби посилюють ураження кишечника. У результаті кокцидіоз перебігає важче, а відновлення стає довшим і дорожчим.
Що зробити:
- регулярний моніторинг стада;
- комплексна програма здоров’я кишечника;
- чіткий план лікування/профілактики з урахуванням ризиків господарства.
Людський фактор і гігієна на фермі
Персонал, інвентар, транспорт, взуття та одяг - типові механічні переносники збудника між зонами/пташниками, особливо якщо біобезпека “на папері”.
Що зробити:
розділення “брудних”/“чистих” зон;
санпропускник, змінне взуття/одяг, дезбар’єри;
інвентар - по секціях (мінімізувати перенесення).
Практичний чек-лист профілактики кокцидіозу
- суха підстилка без мокрих плям
- стабільна вентиляція та мікроклімат
- контроль щільності посадки
- all-in/all-out” + достатня пауза між циклами
- біобезпека для персоналу та інвентарю
- планова програма профілактики/контролю (за участі ветеринара)
